Історія міста

       Місто Берегове розкинувся на берегах невеликої річки Вірке, у підніжья гір, схили яких засаджені виноградниками. Він відомий давніми традиціями виноградарства і виробництва вина.

        Відомий реформатський церковний письменник Папаї Паріз Ференц (1649-1716) в своїй книзі  "Dictionarium latino-hungaricum" затверджує, що до приходу угорців тут було поселення римлян, назване Перігиумом. Однак науково підтвердити таке припущення не вдалося.

        Достовірно відомо, що після смерті брата угорського короля Бейли, Ендре І його землевладіння по спадщині стали надбанням його сина    Гейзи, Ласло і Ламперта. Дана місцевість перейшла у володіння Ламперта. У народних легендах говориться, що саме він був основателем поселення на берегах Вірки, яке пізніше по його ім'ям назвали  "Villa Lamperti", тобто Лампертхазой.

        У течії багатьох віків власниками поселення були угорські королі.

        У 1141 році після багаторазових нападів половців король Гейза ІІ переселив в місто саксонців. Відтоді його стали називати Сасом, Лампертсасом, Лумпрехтсасом, Лампертхазой.

        Широко відома легенда говорить про те, що місто засноване значно раніше. У зв'язку з цим, відомий дослідник-етнограф Тівадар Легоцкий пише:  "Що стосується легенди, згідно якого пастух Сас на місці нинішньої римо-католицької церкви в ямі, розритій копитами воюючих між собою биків, знайшов великий скарб і побудував на цьому місці церкву, а навколо неї   місто, яке пізніше назвали Берегсасом, не має історичного підтвердження."

        Починаючи з 1504 року місто в документах називали Берегсасом.

        З 1946 року офіційна назва міста Берегове. Це єдине місто Закарпатья, де переважаюча більшість населення угорської національності.

        Берегове -  місто районного підкорення, центр Берегівського району, він розташований на відстані 72 кілометрів від обласного центра Ужгород. Територія Береговського району 802 квадратних кілометрів, населення - 83,3 тисяча чоловік, з них 32 тисячі проживають в Берегові. Місто перетинає канал Вірке, з’єднає ріку Боржаву з Латоріцей.

        До 1944 року місто з невеликими перервами було центром Бережської жупы.

        Як вже відмічалося, засновником міста був герцог Ламперт   син брата короля Ендре І Бейли. Пізніше прилеглі землеволодіння стали надбаннями королів династії Арпадов і їх синів. У 1247 році король Бейла IV надав Берегові статус королівського міста. Його розквіт співпав з періодом царювання короля Людвіга Великого і королеви Ержебет. Пізніше прилеглі землі перейшли у володіння трансильванського князя Габора Бетлена,  який побудував в місті свій палац. Місто грало велику роль у визвольній антигабсбургській війні князя Ференца Ракоци. 22 травня 1703 року саме на центральній площі Берегова розгорнув Томаш Есе знамено повстання. Ференц Ракоци в цьому місті видав 20 грудня 1705 року свій заклик до повстання народу.

        Місто грало активну роль і у визвольній війні 1848-1849 рр. Після Сен-Жерменського мирного договору він увійшов до складу Чехословацкой республіки.
       
         У червні 1945 року Закарпаття увійшло до складу України.

         У Берегове одна російська, 2 українські, 3 угорські середні школи, одна українська і одна угорська гімназії, професіонально-технічне і медичне училища. Недавно відкритий угорський педагогічний інститут. Працює професійний угорський національний театр імені Д. Ійеша,  аматорський народний театр при районному центрі культури і відпочинку. Активну участь в культурному житті міста бере школа містецтв.

         У місті розвинені такі види промисловості, як деревообробна, меблева, приборобудувальна, швейна і інші, однак, в умовах нинішнього важкого економічного положення вони працюють далеко не на повні свої потужності. Берегівщина славиться своїм виноробством, закарпатські марочні вина розливаються в Берегівському винзаводі.

        Широку роботу проводять серед населення такі громадські організації, як міські і районні організації Суспільства угорської культури Закарпаття, Суспільства угорської культури Берегівшини,  "Просвіти" і інші.

        У Берегові споруджені пам'ятники Шандора Петефі,  Лайоша Кошута,  Габора Бетлена і Дюли Ійеша,  відкриті меморіальні дошки більше за 42 діячам історії, культури і містецтва.